метод асоціативних символів через імітацію, максимально наближену до реальності
доведено, що пам’ять у дитини не довгострокова: вона не тільки швидко запам’ятовує, але й швидко забуває вивчене. збереження в пам’яті мовного матеріалу продовжує залишатись однією з найбільших проблем у навчанні. дослідники дитячого мислення стверджують, що розуміння будь-якого поняття для дітей раннього віку відбувається на основі конкретного й безпосереднього сприймання і тому дуже важливо, щоб мовні одиниці сприймались ними через всі аналізатори: зорові, слухові, мовленнєво-моторні і рухові. чим більше аналізаторів бере участь у вивченні навчального матеріалу, тим ефективніше і міцніше він засвоюється. невипадково одним із завдань сучасної методики навчання іноземних мов є пошук оптимальних шляхів розв’язання цієї проблеми.
як легко та ефективно навчити дітей раннього віку англійській мові? які засоби навчання використовувати?
однозначно, переклад – це неефективно;
малюнки, картинки – це добре;
реальні предмети, іграшки – це ще краще;
а найкраще – створити образи в своїй уяві, використовуючи метод асоціативних символів та зобразити їх мовою рухів, жестів, міміки.
дитина дуже легко може створити образ, «ввійти» в нього, «оживити» будь-яке слово та виконати різноманітні дії з ним.
метод ас – це ігровий метод, це мова рухів, жестів, міміки, це мова нашого тіла. у цьому і полягає основна його перевага над традиційними формами викладання. навчання, основане на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину, так як домінуючим у цьому віці є образне мислення. це означає, що дитина відпочиває. вона без утоми переосмислює велику кількість інформації. отже, дитина вчиться, граючись.
мас розвиває образне мислення дитини, дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а самий нудний зробити цікавим.
метод асоціативних символів – це метод «живого» викладання, в основу якого закладений природний спосіб засвоєння лексики через «життєвий досвід», без зазубрювання лексичного матеріалу.
даний метод надзвичайно полегшує роботу вчителя, адже з’являється можливість максимально зменшити використання постійно зростаючого об’єму наочності, так як абсолютно весь лексичний матеріал зображається за допомогою рухів, жестів, міміки. дітям все зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. вони «проживають», а не «відбувають» навчання. вчитель же має змогу забезпечити часте і регулярне повторення, зосереджуючи, в основному, увагу на тому, щоб дітям подобалися уроки іноземної мови. в учителя з’являється унікальна можливість створити в класі невимушену атмосферу, в якій учні не відчувають, що підсвідомо засвоюють величезні масиви лінгвістичного матеріалу, забезпечуючи при цьому свідоме його вивчення.
працюючи за даним методом, у першу чергу необхідно ознайомитися з технікою його застосування. перед початком введення нового лексичного матеріалу вчитель разом з учнями домовляється, яким чином вони будуть зображати мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх рідною мовою, яка використовується тільки для пояснення асоціативних символів. дитині достатньо, як правило, лише раз показати, як зобразити жестовою мовою предмети, об’єкти, обов’язково обґрунтувавши при цьому вироблені асоціації,
наприклад: 1. річка – її символізує витягнута довга рука, а рух пальців асоціюються з течією води,2. ліс – підняті догори пальці символізують уявні дерева, 3. парк – підняті догори пальці однієї руки асоціюються з деревами, вказівний палець іншої – з лавкою в ньому,4. зоопарк – широко розставлені та з’єднані між собою пальці обох рук асоціюються з кліткою в зоопарку;
як виконати певні дії: 1. ходити – двома пальцями, ніби ногами, переставляємо послідовно, 2. літати – змахами рук імітуємо політ птаха, 3. плавати – зімкнуті руки розводимо в сторони та зводимо, імітуючи плавання, 4. їхати на велосипеді – стиснутими у кулаки руками тримаємо уявне кермо, ногою крутимо уявну педаль.
як мовою тіла передати стан людини та тварини, створивши при цьому разом з учнями асоціативні символи та образи: 1. радісний – вказівними пальцями трішки розтягуємо губи, 2. сумний – вказівними пальцями опускаємо губи донизу, 3. добрий – рукою гладимо по голові, 4. поганий – різким змахом руки показуємо негативне відношення.
так у дитини виникає відповідна асоціація, що сприяє активній участі кожного у грі на занятті. отже, презентація будь-якого навчального матеріалу проходить за незмінним алгоритмом:
• домовленість про використання асоціативного символу;
• перевірка розуміння;
• озвучення даного символу мовою, яка вивчається, з одночасним зображенням його.
дітям усе зрозуміло, тому що мова і рухи переплітаються.
навчати іноземній, активно використовуючи мову жестів, рухів, міміки, на перший погляд, і навчанням назвати тяжко. веселе, захоплююче і корисне заняття! отримуючи різноманітні сенсорні враження, вихованці вчаться зосереджуватись. у них розвивається увага. даний процес – справжня гра.
наприклад, при вивченні теми «тварини», імітуючи 1. свинку, зображуємо кумедне рильце зімкнутими у коло та притуленими до носа великий і вказівний пальці; 2. коня – опущеними донизу та стиснутими у кулаки руками показуємо уявні копита; 3. кота – прикладеними до верхньої губи вказівними і середніми пальцями зображуємо уявні вуса; 4. корову – приставленими до голови випрямленими вказівними пальцями, демонструємо довгі роги і т. д. обов’язково перевіряємо, чи запам’ятали учні запропоновані образи-символи, після чого працюємо за технологіями look, listen and do; listen and do; do and say і т. д.
у якусь мить може здатися неможливим запам’ятати запропоновану мову жестів, рухів, та це тільки на перший погляд. уявляйте, фантазуйте, придумуйте власні образи-символи, підключайте до цього виду діяльності ваших вихованців. їм це дуже подобається!
мова символів, жестів – поняття відносно гнучке. це – наша уява, фантазія. кожен педагог, при бажанні, по-своєму створює образ того чи іншого предмету, стану або дії. головне, щоб діти розуміли учителя, а він їх. у процесі роботи вони можуть імпровізувати, вносити свої зміни та доповнення у розробку символів. школярі, як правило, із захопленням беруть участь у цьому процесі, адже матеріал викладається в цікавій, ігровій формі. діалог «вчитель-дитина» проходить на рівні відомих для обох сторін образів-символів, зв’язаних між собою за попередньою домовленістю. при цьому налагоджується творча співпраця між наставником і вихованцем. її можна назвати партнерством, яке повністю знімає бар’єр непорозуміння між учителем та учнями на всіх наступних етапах навчання. педагог з легкістю, а учні, абсолютно не докладаючи ніяких зусиль, будуть розуміти один одного, не використовуючи пояснень рідною мовою.