Навчання спілкуванню англійською мовою за методикою асоціативних символів на початковому етапі

Кожен учитель розуміє, що спілкування – це не просто постійне повторення та «зазубрювання» запитань та відповідей на них. спілкування можливе лише в тому випадку, коли діти усвідомлено оперують зрозумілою для них лексикою та синтаксичними конструкція, нехай навіть вони часто помиляються.

спілкування за мас – один із різновидностей поетапного розвитку діалогічного мовлення в штучно створеному мовленнєвому середовищі з обов’язковим збереженням принципу поступового нарощування складності в процесі навчання.

·         спочатку тренуємося ставити загальні запитання, що починаються з допоміжного дієслова «do». для цього створюємо асоціацію слова do: позначаємо його символом дудочки і пояснюємо: кулак, прикладений до рота, асоціюється з дудочкою, в яку дуємо «do- do- do»: do you run? : do you jump…?

практикуємо діалог «учитель – дитина»: do you sing (dance…)? – yes, i do; oleh, do you play football? – yes, i do; olia, do you play football? – no, i don’t.   

·         потім тренуємося ставити загальні запитання, що починаються з допоміжного дієслова «are», яке асоціюється з образом-символом – широко відкритий рот під час вимови українського звука «а- a- a- a»: are you good? Are you nice…?

мікродіалоги «дитина-діти» є найбільш продуктивними, оскільки сприяють розвитку ініціативності мовлення. дуже ефективні ігри типу «спробуй відгадати», коли учитель викликає одну дитину та спонукає її, наприклад, за ширмочкою імітувати виконання певної дії. діти відгадують зімітовану дію, вживаючи граматичну структуру типу do you run.. ? цю гру можна проводити з розрізними картками із зображенням рухів або ж з аналогічними малюнками у посібнику. якщо ж викликана дитина зображує певний стан, учасники гри використовують запитання типу «are you good.. ? ».

·         аналогічно впроваджуємо в навчальний процес структури:  «i see…, i like…, i wash… , i go to…, i touch…, i point to…, i play with…, i draw…, i feed…, i buy… і т. п.       Do you see? Do you like? Do you wash? Do you go to…? Do you touch…? Do you point to…? Do you play with…? Do you draw…? Do you feed…? Do you buy…? ».

·         засвоївши елементарні правила діалогічного мовлення з вищеназваним мовним матеріалом, ознайомлюємо дітей із запитаннями типу do you have.. ? , підставляючи лексичні одиниці певної теми: do you have mum? – «my family»; do you have a ball? – «my toys»;   do you have a cap? – «my clothes» і т. д.     

·         відпрацювавши просту модель діалогу, яка складається із загальних запитань та відповідей на них, вчимося ставити спеціальні запитання, які починаються з what, where. для цього необхідно створити асоціації до окремих запитальних слів:

what – кистю руки імітуємо уявне збільшуюче скельце, через яке дивимося і щось бачимо.

where – на зігнуту в кулак руку кладемо долоню іншої руки зверху і знизу, почергово змінюючи положення (on, under).

виробивши асоціації до цих запитальних слів, в ігровій формі тренуємо запитання та відповіді на них: what do you see? – a table (i see a table); where do you sleep? – in the bedroom (i sleep in the bedroom).

·         розроблені асоціативні символи до запитальних речень таких як who are you? How old are you? How are you? Where are you? Where do you live? What is your name? значно полегшують використання їх у мовленні (опис вироблених асоціацій див. у посібнику «граючись, учимось» або методичних рекомендаціях до нього; на допомогу вчителям розроблені плакати). з практики хочу підкреслити, що засвоєння цих запитань та відповідей на них викликає у дітей певні труднощі особливо тоді, коли вони вивчаються на самому початку навчального процесу. це і зрозуміло, адже дітям з їх нульовим мовним досвідом пропонують для запам’ятовування цілі речення з рядом незнайомих складових (you, old, are, do, how, what…), які дитині іноді навіть важко розпізнати. працюючи за мас, учитель поступово підходить до розв’язання цього завдання. діти усвідомлено сприймають усі поетапно запропоновані мовні структури, адже кожну із них можуть зобразити мовою жестів. і тільки після багаторазового повторення, проспівування, програвання у різноманітних ситуаціях маленькі учні можуть використовувати навчальний матеріал у спілкуванні. часткове висвітлення цього питання можна переглянути у нашому відео.

світлана гунько

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *