Науковий вісник. Метод асоціативних символів – сучасний високоефективний метод вивчення іноземної мови на початковому етапі

метод асоціативних символів – сучасний високоефективний метод вивчення іноземної мови на початковому етапі

с. в. гунько – учитель-методист англійської мови

державного навчального закладу № 7 м. луцька

метод асоціативних символів – сучасний високоефективний метод вивчення іноземної мови на початковому етапі

роботу виконано в днз № 7

у статті висвітлено один із високоефективних методів навчання англійської мови дітей раннього віку – метод асоціативних символів (мас). метод, в основі якого кодова мова уявлень і асоціацій, розвиває образне мислення особистості, перетворює навчальний процес у цікаву, захоплюючу гру.

ключові слова: кодова мова уявлень і асоціацій, імітація, метод асоціативних символів, образне мислення.

гунько с. в. метод ассоциативных символов – современный высокоэффективный метод изучения иностранного языка в начальном этапе. статья отображает один из высокоэффективных методов обучения английского языка детей раннего возраста – метод ассоциативных символов (мас). метод, в основе которого кодовый язык воображений и ассоциаций, развивает образное мышление личности, превращает процесс обуче­ния в интересную, захватывающую игру.

ключевые слова: кодовый язык, воображение, ассоциация, имитация, метод ассоциативных символов, образное мышление.

hunko s. у. Method of associated symbols – modern highly effective method of studying foreign language on the initial phase. The article is devoted to one of the efficient method of teaching young learners – the method of associated symbols. The basis of this method is code language of imaginations and associations. It makes learning process an interesting and enjoyable game.

key words: code language, imagination, association, imitation, method of associated symbols, creative thinking.

постановка наукової проблеми та її значення. актуальність написання статті обумовлена постійно зростаючою потребою в пошуках нових, науково обгрунтованих, практично значимих та методично доцільних шляхів успішного вивчення іноземної мови дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. цей матеріал розкриває необхідність підвищення професійного рівня педагогів, формування їхньої педагогічної культури та використання інноваційних засобів, прийомів, які сприятимуть виробленню стійкого інтересу до вивчення предмета, відносно легкому засвоєнню виучуваного матеріалу вихованцями, і грунтується на психолого-педагогічних особливостях до­шкільного та раннього шкільного віку. головний акцент тут ставиться на застосуванні методу асо­ціативних символів, що є одним із нових ефективних, а головне, таким, що зберігає здоров’я, підходів до викладання іноземної мови, який дасть змогу формувати гнучку, свідому, творчу, успішну особистість, здатну до саморозвитку та самореалізації. сьогодні це питання актуальне, тому що очікування суспільства пов’язані з процесом інтеграції україни в міжнародний простір. оскільки викладання іноземної мови постає нині як освітня проблема, то презентований матеріал відкриє пе- дагогам-практикам ще одну сторінку методичних новин, які дадуть змогу результативно розв’язу­вати різні завдання.

мета – ознайомити науковців, учителів-предметників, методичних працівників із теоретичними особливостями мас та практичними напрацюваннями в межах його впровадження в навчально- виховний процес; зосередити увагу на компоненті цього методу, що зберігає здоров’я на сучасних підходах до викладання іноземної мови через актуальні нині організаційно-діяльнісні. інтерактивні ігри; зацікавити мас як дієвим засобом успішного засвоєння іншомовного матеріалу.

завдання – проаналізувати мас як складову частину змісту програмового вивчення іноземної мови на початковому етапі та показати переваги інноваційного методу.

виклад основного матеріалу й обґрунтуваннях отриманих результатів дослідження. про­блема ефективного вивчення іноземної мови існувала з давніх-давен. понад три століття тому великий педагог ян амос коменський дивувався з того, наскільки важким було вивчення іноземної мови в тогочасних школах, як ускладнено й розтягнуто вивчення навіть однієї латинської мови. кухарі на кухні, слуги при обозі, майстровий люд – усі вони, роблячи свою справу чи перебуваючи у війську, під час походів швидше засвоюють чужу мову, ніж вихованці шкіл за умов вільного часу й величезного напруження – одну латинську. і з яким нерівним успіхом [1].

сучасна педагогічна практика також відзначається проблемами трьохсотлітньої давності. неза­перечним є факт, що іноземна мова в ранньому віці засвоюється краще [2; 7; 8]. відомий психо- лінгвіст наом хомський зазначав, що ми народжуємось зі здатністю засвоювати будь-яку мову швидко, без проблем і зберігаємо цей талант приблизно до 11-12 років. за умов правильної органі­зації навчання діти молодшого шкільного віку, не знаючи граматичних правил, дуже швидко вивчають мову до рівня вільного володіння [12].

сучасні дослідження психології та педагогіки засвідчують сенсетивнісгь дітей молодшого віку до засвоєння мов, адже саме в цей період можливе стрімке вироблення мовленнєвих навичок. основ­на причина порівняно легкого опанування іншомовною лексикою дітьми раннього віку приховується в особливостях їхнього психічного розвитку й насамперед в особливостях розумової діяльності. чим раніше починається адекватне, грамотне навчання, тим кращим буде подальший інтелектуальний роз­виток дитини [9; 11]. але як розкрити здібності кожної особистості, як зробити, щоб не нашкодити їй?

відомо, що рідна мова нам необхідна, ми її вивчаємо через життєвий досвід без будь-яких зусиль. цей факт є зрозумілим. дитина від народження перебуває в середовищі рідної мови, що сприяє її швидкому й ефективному засвоєнню. під час вивчення іноземної мови учневі часто пропонується механічне запам’ятовування, тобто “зазубрювання” навчального матеріалу, і не завжди досягається очікуваний результат. щоб легко навчити дитину чужої мови, бажано повторити той шлях, яким вона засвоювала рідну мову [13].

доказано, що пам’ять у дитини нетривала: вона не тільки швидко запам’ятовує, а й швидко забуває вивчене. збереження в пам’яті мовного матеріалу залишається і далі однією з найбільших проблем навчання. дослідники дитячого мислення стверджують, що розуміння будь-якого поняття для дітей раннього віку відбувається на основі конкретного й безпосереднього сприймання, тому дуже важливо, щоб мовні одиниці сприймалися ними через усі аналізатори: зорові, слухові, мовлен­нєво-моторні й рухові. чим більше аналізаторів бере участь у вивченні навчального матеріалу, тим ефективніше й міцніше він засвоюється [5; 10]. не випадково одним із завдань сучасної методики навчання іноземних мов є пошук оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми.

дослідження психологів засвідчили, що під час навчання людина запам’ятовує 10% того, що читає; 20 % того, що чує; 30 % того, що бачить; 50 % того, що бачить і чує одночасно; 70 % того, що говорить; 90 % того, що робить і говорить одночасно [13].

у зв’язку із цим слід насамперед застосовувати ті засоби та методи навчання іноземної мови, в основу яких покладено мнемічну діяльність, що випливає з мислительної, використання яких дало б змогу зробити світ мовних абстракцій доступним і зрозумілим вихованцям. на початковому етапі вивчення іноземної мови надзвичайно доцільно підключити елементи мови жестів як основного способу семантизації лексичних одиниць.

згідно з гіпотезами вчених-дослідників звуковій мові людей передувала мова жестів. учений-лінгвіст вільям стокоу описав систему, відому нині як американська мова жестів (амж). успіх його полягає в перемозі прийняття амж як природної людської мови. у процесі наукових досліджень нейропсихологічних механізмів мови жестів установлено, що діяльність мозкових механізмів, які забезпечують функціонування словесної мови й мови жестів, побудовано за тими самими принципа­ми. ліва півкуля, яка домінує в організації нейрофізіологічних процесів, пов’язаних безпосередньо зі словесною мовою, відповідає також і за мову жестів. світова наука, визначаючи, що мова жестів – одна з природних мов людства, не краща й не гірша за будь-яку словесну мову, характеризує її як “мову-мислення”, “мову-когнітивну діяльність”, ”мову-соціалізацію” стосовно осіб, котрі не чують [15].

постає запитання: чи можливо елементи мови жестів застосовувати в навчанні вихованців без будь-яких фізичних вад як допоміжну? як це вплине на їх розвиток?

варто згадати total physical response method (tprm). теорія цього методу доказує, що діти легко засвоюють іноземну, коли опанування мови починається з вивчення команд та фізичних дій, які одночасно виконуються ними. цей метод надзвичайно ефективний на ранньому етапі вивчення іноземної мови, оскільки враховує особливості дитячої фізіології, природні здібності дитини. на­вчання за таким методом – це справжня гра, адже при його використанні в усіх учасників навчаль­ного процесу активно задіяні зорові, слухові, мовленнєво-моторні та рухові аналізатори. діти рухаються на занятті. для них це означає, що вони граються. гра допомагає вихованцям осмислити отриману інформацію й засвоїти її в доступній для них формі. заняття, які проходять у формі гри, розвивають увагу, пам’ять, кмітливість, образне мислення і т. д. [5].

учені доказали, що маленькі діти сприймають світ переважно образами, оскільки права півкуля мозку, яка відповідає за інтуїцію, просторову орієнтацію, у дітей від народження розвинена краще. ліва півкуля мозку, яка відповідає за обробку мовленнєвої інформації, логіку, дозріває у більшості дітей до 12-13 років. період найбільш інтенсивної роботи уяви дитини – вік до п’яти років. тому саме цей вік особливо сприятливий для розвитку особистості. тільки потрібно робити це правильно, використовуючи методики навчання, які відповідають природним фізіологічним процесам. методи­ки проведення занять із дітьми в більшості дитячих дошкільних закладах переважно спираються на механічне запам’ятовування. те саме відбувається і в молодших класах школи. таке навчання суперечить закладеному природою процесу розвитку мозку. тому вихованці, особливо дошкільного віку, мають відчуття психологічного дискомфорту. дитину, яка погано вчиться, тому що її навчають за допомогою методик, які не враховують її природних здібностей, часто сварять і вдома, і в школі. постійні негативні емоції та нервова напруга знижують імунітет дитини, і вона починає часто хворіти.

спеціалісти стверджують, що методики навчання, які не враховують особливостей дитячої фізіології – одна з головних причин високого рівня захворюваності школярів, а ті, що опираються на образне мислення дитини, відповідають законам природи [3].

у середині 80-х років xx ст. російський учений ігор матюгін, продовжуючи розвивати порів­няно новий напрям у педагогіці та психології, який назвали ейдетикою, розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворення інформації, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. він запропонував використовувати весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання. завдяки розвиткові образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті надзвичайні можливості, “резерви”, які є у кожного з нас.

ейдетика, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль, робить більш гармонійною і саму дитину. вона стає працелюбною, краще вчиться, її пам’ять і здатність концентрувати увагу збільшуються. сприйняття світу й інших дітей у неї стає більш позитивним, а психіка – стійкішою. покращуються стосунки дитини з іншими людьми. ще одна важлива перевага ейдетичного навчання

дитина вчиться радісно. радість навчання, як і радість праці, сприяє покращенню здоров’я. пояс­нюється це тим, що, перебуваючи в стані радісної позитивної напруги, в організмі людини виробляється природний стимулятор єндорфін, який сприяє покращенню імунітету та працездатності, і отже, основне правило ейдетики – “уява + позитивні емоції = секрет успішного навчання” [16].

на основі багатьох досліджень про природу мовленнєвої діяльності людини сучасні психолінгвісти зробили висновок, що ми мислимо не словами, а образами, кодовою мовою уявлень і асоціацій. слово – це звуковий образ, який використовується для вираження того, що ми бачимо, думаємо або відчуваємо. отже, опанування мови починається з відчуттів, тобто з процесу відобра­ження в мозку людини окремих властивостей предметів та явищ, які безпосередньо впливають на її органи чуття [6].

практичний досвід та застосування вищезгаданих теоретичних напрацювань дають змогу зроби­ти висновок, що на початковому етапі навчання надзвичайно доцільно підключати елементи жестової мови як основної семантичної одиниці. спостерігаючи за тим, як дитина засвоює слова рідної мови в природному середовищі, спираючися на елементарні зорово-слухові образи, ми проектували процес успішного запам’ятовування нею іншомовної лексики. це і лежить в основі методу, який було названо методом асоціативних символів (мас) через імітацію, максимально наближену до реальності [4].

мас – мова рухів, жестів, міміки, мова нашого тіла. діти виконують рухи й озвучують їх одночасно. їм усе зрозуміло, тому що мова й рухи відбуваються симультанно. протягом багатьох років, створюючи разом із дітьми на заняттях з англійської мови асоціативні символи до всіх лек­сичних та граматичних одиниць, які вивчалися, ми здійснили спробу адаптувати цю своєрідну мову тіла до процесу вивчення іноземної мови в дошкільних навчальних закладах та початковій школі.

цей метод розвиває образне мислення дитини, її уяву, лінгвістичне відчуття та здогадку, дас змогу проявляти власну ініціативу та фантазію. характерна ознака методу – емоційно-смисловий підхід до вивчення іноземної лексики. в його основі – емоційне сприйняття дитиною зв’язної мови за допомогою рухів. мова рухів, жестів значно підвищує ефективність засвоєння мовного матеріалу, полегшує не лише пам’ять, а й увагу та здатність творчо мислити. вигадка, фантазія, уміння пояснити складні мовні явища доступною дитині образною мовою – усе це саме ті ігрові прийоми, які можуть стати гарантією успіху співпраці учня та вчителя.

метод асоціативних символів – кодова мова уявлень і асоціацій. це метод, під час використання якого значення нового мовного явища (лексичного або граматичного) розкривається через утворення асоціативних образів (символів), при якому той, хто навчає, і той, кого навчають, працюють у межах визначеної конвенції, тобто за домовленістю, створюючи образи-символи й адаптуючи їх до різних ситуацій.

перед подачею будь-якого мовного матеріалу вчитель, підключаючи яскраву дитячу уяву, озна­йомлює учнів або ж за потреби придумує разом із ними асоціативні символи, які позначають відповідні лексичні або граматичні одиниці, і працює з ними ніби з реальними предметами, об’єк­тами. адже відомо, що дитина значно швидше засвоює іншомовне слово, якщо воно пов’язане з конкретним образом або дією [4; 10].

отже, у роботі з дітьми раннього віку мас – один із найефективніших способів семантизації лексичних одиниць, який значно полегшує роботу вчителя, а для учнів процес заучування нових слів і виразів перетворює у задоволення.

незаперечним фактом є те, що на початковому етапі вивчення іноземної мови метод перекладу не просто не дає бажаних результатів, а може й нашкодити.

використання ілюстративної наочності у вигляді малюнків, карточок, таблиць тощо дає хоро­ший результат, адже в дітей добре розвинена зорова пам’ять.

якщо ж учитель скористається предметною наочністю (іграшки, реальні речі, макети) – ще краще, тому що учень може доторкнутися до них, узяти в руки, виконати будь-які інші дії, погратися з ними.

однак не всі речі, іграшки, ми маємо змогу принести на урок, обіграти їх. водночас це займає багато часу. а з кожним уроком обсяг навчального матеріалу невпинно збільшується. як же педагогові встигнути систематично повторювати обсяг мовного матеріалу, що постійно зростає? це дуже легко зробити, якщо він працюватиме з уявними предметами, об’єктами, явищами, тобто з образами, показ яких супроводжується мімікою, жестами, певними рухами, діями, що сприяє кращій семантизації слів.

дітям дуже подобається такий вид діяльності. навчальний процес для них справді проходить непомітно. наприклад: як цікаво піти в уявний магазин, купити там будь-які уявні речі, предмети тощо, принести їх в уявну домівку, узяти, наприклад, уявну картоплину, помити її, порізати, зварити уявний суп, налити в уявну миску, поставити на уявний стіл і пообідати. а ще ми можемо встигнути поприбирати в кімнаті, подивитися мультсеріал, піти на подвір’я та погратися з друзями в улюблені ігри або ж прогулятися з ними в парку, у лісі, біля річки, виконуючи там різноманітні дії тощо, і все це за відносно короткий проміжок часу на уроці англійської мови.

дітям усе зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. навчати іноземній, активно вико­ристовуючи мову жестів, рухів, міміки, на перший погляд, і навчанням назвати тяжко. отримуючи різноманітні сенсорні враження, у вихованців розвивається увага та здатність зосереджуватись. таке навчання – це справжня гра.

мас – ігровий метод. у цьому й полягає основна його перевага над традиційними формами навчання. адже, як уже зазначалося, навчання, основане на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину, оскільки домінуючим у цьому віці є образне мислення. це означає, що дитина відпочиває. вона без оми переосмислює велику кількість інформації. отже, дитина вчиться, граючись.

дослідження психологів показали, що діти дошкільного віку 80 % знань, умінь та навичок здобувають через ігри, молодші школярі – 50 %, підлітки – лише 20 % [14].

мас дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а нудний – зробити цікавим. використання асоціативних символів, створення умов, максимально наближених до життє­вих ситуацій, робить можливим мимовільне запам’ятовування матеріалу, наближає процес навчання до невимушеного сприйняття, тому, засвоюючи навіть порівняно велику кількість мовного мате­ріалу, питання про перевантаження пам’яті відпадає.

цінність методу полягає ще й у тому, що, не використовуючи абсолютно ніяких затратних технологій, учитель має змогу постійно проводити високопродуктивні заняття, а не тільки спеціаль­но підготовлені у створених для того умовах.

техніка застосування. працюючи за цим методом, потрібно насамперед ознайомитися з технікою його застосування. перед початком введення нового лексичного матеріалу вчитель разом з учнями домовляється, як вони будуть зображати мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх спочатку рідною мовою. рідна мова використовується тільки для пояснення асоціа­тивних символів. дитині достатньо лише раз показати, як зобразити мовою жестів предмети, об’єкти, наприклад: річку – 1, ліс – 2, парк – з, зоопарк – 4… , як виконати певні дії: походити ~ 1. пострибати – 2, пограти з м’ячиком – 3, покататися на велосипеді – 4 і т . д. – і вона стане ктивним учасником гри на занятті.

так у неї виникає відповідна асоціація. установивши тісний безпосередній контакт із вихован­цями, учитель у момент створення образу певної мовної одиниці озвучує її мовою, яка вивчається. діти ж, зі свого боку, у момент створення образу чують звуковий сигнал, який у їхній пам’яті асоціюється з уявним предметом, дією тощо. дуже важливо, що учні є активними учасниками навчального процесу, адже абсолютно всі лексичні одиниці вони відображають мовою рухів, жестів, міміки. це і є найлегший шлях налагодити комунікацію в штучних умовах вивчення іноземної мови, оскільки забезпечується оптимальне використання усіх аналізаторів для її успішного оволодіння.

принципи презентації. презентація будь-якого навчального матеріалу проходить за незмін­ними принципами: 1) домовленість про використання асоціативного образу; 2) перевірка розуміння;

озвучення цього образу мовою, яка вивчається, з одночасним зображенням його.

наприклад, під час вивчення теми “тварини”, імітуючи свинку (1), зображуємо з’єднаними в коло великим і вказівним пальцями кумедне рильце; коня (2) – пальцями, складеними в кулаки, імітуємо стук копит; кота (3) –

рис. 4. зображення тварин

рис. 1. використання ілюстративної наочності

рис. 2. зображення мовою жестів предметів

прикладеними до верхньої губи вказівними, і середніми пальцями зображаємо уявні вуса; корову (4) – вказівними пальцями, приставленими до голови, демонструємо довгі роги тощо (див. рис. 1-4). обов’язково перевіряємо, чи запам’ятали учні запропоновані образи-символи, після чого пра­цюємо за технологіями: дивись-слухай-роби; слухай-роби; роби-кажи (look, listen and do; listen and do; do and say) і т. д.

може здатися неможливим запам’ятати запропоновану мову жестів, рухів, та це тільки на пер­ший погляд. уявляйте, фантазуйте, придумуйте власні образи-символи, підключайте до цього виду діяльності ваших вихованців. ви побачите, що їм це дуже подобається.

мова символів, жестів – поняття відносно гнучке, це наша уява, фантазія. кожен педагог за бажання по-своєму зображає той чи інший предмет, стан або дію. головне, щоб діти розуміли його, а він їх. під час роботи вчителі разом з учнями можуть імпровізувати, уносити свої зміни та допов­нення в розробку символів. діти, зазвичай, із захопленням беруть участь у цьому процесі, адже матеріал викладається в цікавій, ігровій формі. діалог “учитель-дитина” проходить на рівні відомих для обох сторін образів-символів, пов’язаних між собою за попередньою домовленістю. при цьому налагоджується творча співпраця між наставником і вихованцем. її можна назвати партнерством, яке повністю зніме бар’єр непорозуміння між учителем й учнями на всіх наступних етапах навчання. педагог легко, а учні, абсолютно не докладаючи ніяких зусиль, будуть розуміти один одного, не використовуючи пояснень рідною мовою.

етапи застосування. на нашу думку, важливо розпочинати спілкування з учнями дошкільного та молодшого шкільного віку відповідно до закладеної в кожному з нас від народження лінгвістичної програми, яка визначає поетапну послідовність мовного розвитку і яку неможливо (не бажано, у крайньому разі) змінити шляхом навчання:

етап перший – однослівні речення;

етап другий – висловлювання, які складаються з двох, трьох і більше слів;

етап третій – досягнення мінімального комунікативного рівня;

етап четвертий – удосконалення мінімальних комунікативних умінь до рівня відносно віль­ного володіння мовою.

за такого підходу до викладання іноземних мов величезні масиви лінгвістичного матеріалу подаються й обігруються поступово: від найпростішого до простого, від простого до складного, від складного до складнішого. наприклад, під час вивчення команд та фізичних дій використовуємо накази (go! Run! Swim! ), поступово ускладнюючи мовні структури: i run. —> you run. —* i don’t run. —► do you run? —> 1 like to run. —* i want to run. —*■ i can run і т. д. за подібною схемою працюємо з лексикою до всіх наступних тем: a dog. —> look at the dog. —> go to the dog. —> touch the dog. —> play with the dog. —*• wash the dog. —*■ feed the dog. —> i like the dog. —* i feed the dog. —> i have a dog. —► you have a dog. —»do you have a dog? і т. д.

лексичний матеріал. добирати лексичний матеріал пропонуємо з урахуванням інтересів та рухової активності дітей. основний принцип добору мовного матеріалу – тематичний. на нашу думку, раціонально розпочинати вивчення іноземної мови з рухів та фізичних дій. дієслова займають значну частину нашого лексичного запасу. усе ж рухи й дії неможливо вивчати окремо від інших тем. тому, поклавши їх в основу навчання, працюємо над наступною тематикою ситуативного спілкування: “тварини”, “квартира”, “мій день”, “моя сім’я”, “іграшки”, “природа”, “пори року”, ‘”одяг”, “їжа”, “шкільні предмети”, “про себе”.

цікавий зміст навчання – одна з основних умов успішного старту.

практичні спостереження показали, що одна з найбільш цікавих і зрозумілих для дітей тем “тварини”. вони є їхніми улюбленими казковими персонажами та героями мультфільмів. тварини, як і люди, виконують різноманітні ігрові дії, мають певні частини тіла, пересуваються або перебувають у різних місцях, мають різний емоційний стан і т. д. тому й пропонується розпочинати процес ознайомлення з іноземною мовою дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з вивчення цієї теми. такий підхід допомагає урізноманітнити урок, зробити його “живим”, яскравим, а головне, цікавим, тому що ґрунтується на досвіді дітей.

запитання типу: what is your narnel where do you live? How old are youl how are you? і т. д. та відповіді на них також будуть свідомо обігруватися на уроках, але пізніше, коли діти матимуть певний мовний досвід. на нашу думку, розпочинати процес навчання із застосуванням цих мовних структур не завжди раціонально, адже подібні мовленнєві зразки часто бувають нелегкими для розпізнавання, запам’ятовування та уживання. учні не завжди можуть змозі зорієнтуватися в таких ситуаціях. наприклад, на запитання: “how are you? ” у відповідь можна почути: “/ am six”; “how old are you? ” – “i am welf і т. д. водночас переконані, що такий навчальний матеріал дітям не завжди цікавий (усі вони знають, як звати один одного; усім їм, наприклад, по шість років; усі вони почуваються, зазвичай, добре; усі проживають переважно в одному місті або селищі тощо). те\п- “про себе” вивчають наприкінці навчального року, коли діти мають певний мовленнєвий досвід.

суттєвим моментом і перевагою використання методу асоціативних символів є те, що вихованці зовсім не втомлюються. а це дуже важливо, тому що головна мета сучасної школи – використання таких технологій у навчально-виховній діяльності, які не псують здоров’я дітей.

апробація. як показує досвід, упровадження методу асоціативних символів забезпечило висо­кий розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів, уміння вільно й невимушено спілкуватися в довільних життєвих ситуаціях, швидко реагувати на думки, висловлені співрозмовниками. слід порівняти шкалу навчальних досягнень учнів в експериментальних та звичайних класах і зробити відповідні висновки (див. діаграми 1 та 2):

діаграма 1. порівняльна діаграма творчо-конструктивного рівня навчальних досягнень учнів 1-б класу (звичайного) й 1-а класу (експериментального) за 2007/2008 н. р.          _>

у діаграмі 1 подано порівняння рівня засвоєння матеріалу традиційним й експериментальним методами на базі двох перших класів (класи 1-а, 1-б).

мовлення

у класі (клас 1-а), який навчається за експериментальною програмою, учні проговорюють 4-6 речень за хвилину, використовуючи наочність.

у класі (клас 1-б) із традиційним викладанням учні проговорюють 3-4 речення за хвилину.

аудіювання

у класі, який навчається за експериментшіьною програмою, учні швидко реагують на мовлення вчителя, розуміють завдання й чітко виконують їх.

наприклад, учитель подає опис тварин на малюнках у певному порядку, учні ставлять номери, які відповідають назві тварини.

в експериментальному класі всі десять відповідних номерів, поставлених групою учнів, збіглися з назвами тварин.

у класі з традиційним викладанням із десяти збіглися з п’ятьома-шістьома.

читання

в експериментальному класі наприкінці навчального року діти чітко називають літери й швидко читають подані за зразком слова.

у класі з традиційним викладанням діти називають літери й читають окремі слова повільним темпом.

у діаграмі 2 подано порівняння рівня засвоєння матеріалу традиційним й експериментальним методом на базі двох других класів (класи 2-а, 2-б) – другий рік навчання англійської мови.

діаграма 2. порівняльна діаграма творчо-конструктивного рівня навчальних досягнень учнів 2-б класу (звичайного) і 2-а класу (експериментального) за 2008/2009 н. р.

мовлення (кількість речень за 1 хвилину)

клас, який навчається за. експериментальною програмою	клас, який навчається за державною програмою
, монологічне
9-10 речень	6-8 речень
діалогічне (двосторонній діалог, кількість реплік)
5+5 реплік	3+3 репліки

“зл,

аудіювання

завдання: проставити знаки          до        десяти тверджень.

клас, який навчається за експериментальною програмою	клас, який навчається за державною програмою
правильно виконано 9-10	правильно виконано 5-8

читання

завдання: прочитати текст і вставити потрібні слова

клас, який навчається за експериментальною програмою	клас, який навчається за державною програмою
166-231 знаки (54—70 слів) за хвилину’	130-150 знаків (50-60 слів) за хвилину

письмо

завдання: написати під диктовку вчителя.

і клас, який навчається за експериментальною програмою	клас, який навчається за державною програмою
пишуть правильно 6 речень	пишуть з помилками 4 речення

висновки. як показали дослідження використання методу асоціативних символів і робота за експериментальною програмою, учні початкової школи мають швидкі реакції в мовленні, біглий темп ння та вміють невимушено спілкуватися в будь-якій ситуації. отже, в учнів сформований високий рівень комунікативної компетенції й розвинена позитивна мотивація до вивчення англійської мови відповідно до чинної програми.

практичне значення одержаних результатів полягає в розробці кодової мови уявлень і асоціацій, тобто асоціативних символів до всіх лексичних та граматичних одиниць, які вивчаються;

·         формуванні методичних рекомендацій щодо застосування запропонованої методики навчан­ня в днз та піі1;

·         створенні посібника на основі розробленої методики та навчально-методичного фільму;

·         перевірці ефективності запропонованої методики, а також її упровадженні в навчальний процес у деяких школах та днз м. луцька й волинської області;

·         у високій ефективності навчання, легкості засвоєння, виробленні позитивного ставлення до занять;

·         проведенні навчальної діяльності з розробки та втілення цього методу на наступних етапах вивчення іноземної мови в загальноосвітніх закладах.

отже, ми можемо стверджувати переваги методу асоціативних символів через імітацію, макси­мально наближену до реальності на початковому етапі вивчення англійської мови над традиційними формами навчання, оскільки він;

·         ураховує всі фізіологічні особливості дітей раннього віку;

·         створює чіткі звукові образи й асоціації;

·         дає можливість зберегти єдину для всіх дітей і мов поетапну послідовність мовного розвитку закладеної в дитині від народження лінгвістичної програми;

·         створює атмосферу гри, уносить цікаві зміни в процес навчання, дає можливість перетворити нудне заучування лексичного матеріалу в розвагу;

·         забезпечує свідоме вивчення лексичного матеріалу, оскільки є одним із найбільш ефективних способів семантизації слова для дітей молодшого віку;

·         сприяє мимовільному запам’ятовуванню лексичного матеріал